Днями відбулася традиційна зустріч Президента України з профспілками. На превеликий жаль, щорічні посиденьки керівництва Федерації профспілок та глави держави до болю схожі в головному – вони безрезультатні. На зустрічі не було представлено ні реального звіту про роботу профспілок із відстоювання інтересів трудівників, ні плану діяльності на перспективу.

Рік тому в залі Федерації лунали заклики посилити діяльність  тристоронньої соціально-економічної ради, створеної президентським указом. За 12 місяців жодного її засідання не відбулося, а заклики продовжують лунати. Знову Президент нагадав про необхідність прийняття закону „Про основні засади соціального діалогу в Україні”. І знову ми змушені констатувати, що поступу в співпраці профспілок і влади не відбувається. Та й про який діалог можна говорити, якщо на зустрічі навіть не дали слова жодному представникові незалежних профспілок!? Голова ФПУ Юркін подбав, щоб у залі лунав лише „одобрямс” на його адресу. Це при тому, що під стінами Будинку профспілок у цей час лунали гасла „Юркіна – за грати!” Так кількасот представників низових профспілкових організацій висловили своє ставлення до керівника Федерації, загрузлого в кримінальних скандалах. Чому глава держави не вийшов до мітингуючих, а обмежився участю в офіційній „показусі”?

На цей раз по-справжньому гостре питання – про розслідування з приводу майна профспілок – підняв сам Олександр Юркін, той, під чиїм крилом і відбувається розбазарювання об’єктів санаторно-курортного комплексу. Пан Юркін слізно жалівся, що Генеральна прокуратура та інші державні органи втручаються в діяльність профспілок, просив у Президента, щоб його залишили в спокої та благоденстві. Ми, незалежні профспілковці, підтримуємо главу держави в його позиції: слово з приводу махінацій із майном мають сказати правоохоронні органи. Та чомусь досі жодна порушена проти керівництва ФПУ кримінальна справа не була доведена до логічного завершення.

Здивував той факт, що представника по роботі з профспілками в Секретаріаті Президента призначено без узгодження з самими профспілковими колами. Це мала би бути людина, котра має досвід роботи та авторитет у профспілковому русі. Такі незрозумілі рішення доводять, що владу влаштовує нинішній стан справ.

Висловити протест проти неадекватних владних ініціатив, відстояти права людей праці профспілки під керівництвом Юркіна не здатні. Звісно, є і в цих структурах винятки, такі як Олексій Романюк (Профспілка працівників жкх, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення), Володимир Казаченко (Профспілка металургів), Василь Хара (Донецька обласна рада профспілок) та інші. Але їхні голоси тонуть серед тотального мовчання та бездіяльності. У Юркіна вистачає своїх ставлеників, котрі очолюють фіктивні галузеві профспілки і за свою лояльність допущені до поділу фінансового пирога. Серед таких, наприклад, - Володимир Бондаренко (Профспілка працівників інноваційних і малих підприємств), Валерій Матов (Профспілка працівників атомної енергетики), інші добродії.

Якщо профспілки лише заграють із владою, не піднімають питання достойної оплати праці, нових соціальних стандартів, вони взагалі не потрібні країні. Сьогодні тристороння соціально-економічна рада повинна виробити надзвичайно конкретні рішення для того, щоб зростання заробітної плати перевищувало темпи інфляції, а мінімальна зарплата була більшою за прожитковий мінімум. Бо ні 592 грн. мінімальної гарантованої ставки, встановленої у щойно прийнятому держбюджеті на початок року, ні 626 грн., заплановані на кінець року, не відповідають потребам людей. Коли уряд під акомпанемент галопуючої інфляції займається популізмом, завдання профспілок – вказувати на це.

На зустрічі з Президентом звучала проблема житлового забезпечення. Якби Національному Форуму профспілок дали слово, ми розповіли б про нашу програму здешевлення квадратного метра житла до 1000 доларів. Ця програма вже діє у Бориспільському та Гостомельському районах Київської області. Там буде збудовано житло, яке за кооперативним принципом зможуть купити 7,5 тисяч сімей. І якби влада сприяла з отриманням земельних ділянок, ми зробили б справжню революцію в сфері житлового забезпечення.

Віктор Ющенко наголосив, що сьогодні відсутнє інспектування умов праці на підприємствах. Форум профспілок, не чекаючи указів та розпоряджень згори, вже запровадив програму трудових інспекторів. Це підготовлені люди, котрі перевіряють трудовий клімат на виробництві, контролюють дотриманням трудових прав робітників. Профспілки для цього й створені – щоб діяти. Питання лише в тому, чи справді влада хоче співпрацювати з нами, чи лише імітує співпрацю. І якщо політики разом із роботодавцями та «пригодованими» керманичами профспілкового руху продовжуватимуть займатися профанацією соціального діалогу, на майданах заговорять багатотисячні мітинги.