НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОРУМ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

Компенсация льгот. Бессмысленная и беспощадная

nfpu — Fri, 01 Feb 2008 09:19:28 GMT

Главный социальный козырь, которым сегодня машет правительство, - это раздача денег. По плану Кабмина, в осязаемую «наличку» должны превратиться льготы простых граждан – в первую очередь транспортные. Но нужно ли это самим гражданам и тем, кто предоставляет им услуги?

Замена льгот компенсационными выплатами – тема не новая. Но воплотить ее вот так, с наскока, у правительства не выйдет. Погоня за быстрым результатом, полезным для политического рейтинга, не уместна. Во-первых, монетизация льготных услуг – как замена старых рельс на всей железной дороге – процесс длительный, занимающий годы. Право на льготы в Украине определяется 22 законами Украины, пользуется этим правом почти треть населения. Это ветераны войны, труда, дети войны, жертвы нацизма, люди, пострадавшие от Чернобыльской катастрофы, ветераны военной службы и органов внутренних дел, инвалиды, реабилитированные лица, пенсионеры по возрасту и др.. Льготы - огромная глыба, которой собираются придать новую форму. А в условиях Украины над каждым правительством висит дамоклов меч отставки, поэтому реформа, как всегда, рискует оборваться на взлете.

Во-вторых, то, что предлагается, мягко говоря, не слишком выгодно гражданам. Опыт других государств – в частности России – показывает, что после монетизации льгот на компенсационные средства можно получить услуг меньше, чем до реформы. Да и перечень самих льгот уменьшается. А, кроме того, одновременно растет и цена на услуги – вбрасывание денежной массы всегда к этому ведет. В России в 2004 году происходило именно так. Реформа вызвала обширные акции протеста. Нужно ли нам подобное?

В первую очередь правительство планирует компенсационными выплатами заменить льготы на проезд в транспорте. Как промежуточный вариант рассматривается выдача единого проездного документа для граждан-льготников по всей Украине. Решением проблемы здесь и не пахнет, ведь подобное мы уже проходили. Власти Белой Церкви, например, не так давно выпустили билеты бесплатного проезда для депутатов горсовета, но через некоторое время по таким билетам ездил чуть ли не весь двухсоттысячный город – нашлись мастера по части подделки. Потом, когда перевозчики предъявили собранную массу билетов, мэрия отказалась их компенсировать. Тот, кто предоставляет услуги, всегда рискует больше всех, а это в транспортной отрасли – простой водитель, который должен кормить свою семью.

Правительство рассматривает и новую схему предварительного финансирования перевозчиков через местные бюджеты. Практика показывает, что бюджетные компенсационные деньги в нашем отечестве до адресата доходят с большим трудом. Часто собственник фирмы, занимающейся автоперевозками, при содействии чиновников, средства попросту прикарманивает. Водителю маршрутки остается только устроить стачку, которая, увы, как правило, безрезультатна. К примеру, в прошлом году Хмельницкая областная администрация не выплатила 4 с лишним млн. грн. водителям, осуществлявшим перевозку пассажиров-льготников в районы области. Представьте, какие убытки понес каждый перевозчик, не получив от власти компенсаций и по сей день!

Принятый государственный бюджет на 2008 год не дает ответа на вопрос, каким образом реформа системы льгот будет финансироваться. Местные бюджеты, как всегда, средства вряд ли изыщут. Можно найти множество других доказательств того, что реформа пока не продумана и преждевременна. Создание единой персонифицированной базы льготников – это, пожалуй, ее единственная нужная и реальная составляющая. А в целом, действующую систему пока менять нецелесообразно. Проблема на самом деле не в ней, а в том, что ее механизмы дают сбои. Компенсационные деньги для предоставителей услуг получают местные администрации, после чего контроль над этими средствами утрачивается. Именно четкий контроль над деньгами спасет социальную сферу! Так и не наладив его, правительство сегодня хочет родить новую систему, но в старых условиях бюрократического хаоса она окажется мертворожденной.

Конечно же, в идеале власть должна ориентироваться не на сохранение всевозможных льгот для населения, а на серьезное повышение зарплат и пенсий, что сделало бы малозначительным льготное обеспечение. Тому, кто может работать за достойную оплату, в нормальном обществе никакие льготы не нужны. Но понимания этой перспективы, а главное – уверенных шагов в данном направлении – у наших политиков пока нет.

Раздачей денег, которую так любит нынешнее правительство, бедных не сделаешь богатыми. Элементарные законы экономики свидетельствуют: нужно, чтобы выплаченные средства были подтверждены ростом ВВП. Чтобы было что раздавать, следует прежде всего развивать экономику.

Сегодня более чем очевидно, что правительству Юлии Тимошенко не хватает профессионалов. В первую очередь речь идет о специалистах социальной сферы. И хотя декларируется социальная направленность программы, в большинстве случаев инициативы команды премьера имеют чисто пиарную подоплеку. Без нормального общественного диалога социальную политику не построишь. Правительству для начала нужны новые отношения с профсоюзами, которые переросли бы в подписание Генерального соглашения – базового документа, устанавливающего нормальные правила игры между работодателями, Кабмином и профсоюзами. Именно по таким конкретным действиям, а не иллюзорным проектам, люди оценивают власть.

„Діалог” від влади

nfpu — Fri, 01 Feb 2008 09:13:12 GMT

Днями відбулася традиційна зустріч Президента України з профспілками. На превеликий жаль, щорічні посиденьки керівництва Федерації профспілок та глави держави до болю схожі в головному – вони безрезультатні. На зустрічі не було представлено ні реального звіту про роботу профспілок із відстоювання інтересів трудівників, ні плану діяльності на перспективу.

Рік тому в залі Федерації лунали заклики посилити діяльність тристоронньої соціально-економічної ради, створеної президентським указом. За 12 місяців жодного її засідання не відбулося, а заклики продовжують лунати. Знову Президент нагадав про необхідність прийняття закону „Про основні засади соціального діалогу в Україні”. І знову ми змушені констатувати, що поступу в співпраці профспілок і влади не відбувається. Та й про який діалог можна говорити, якщо на зустрічі навіть не дали слова жодному представникові незалежних профспілок!? Голова ФПУ Юркін подбав, щоб у залі лунав лише „одобрямс” на його адресу. Це при тому, що під стінами Будинку профспілок у цей час лунали гасла „Юркіна – за грати!” Так кількасот представників низових профспілкових організацій висловили своє ставлення до керівника Федерації, загрузлого в кримінальних скандалах. Чому глава держави не вийшов до мітингуючих, а обмежився участю в офіційній „показусі”?

На цей раз по-справжньому гостре питання – про розслідування з приводу майна профспілок – підняв сам Олександр Юркін, той, під чиїм крилом і відбувається розбазарювання об’єктів санаторно-курортного комплексу. Пан Юркін слізно жалівся, що Генеральна прокуратура та інші державні органи втручаються в діяльність профспілок, просив у Президента, щоб його залишили в спокої та благоденстві. Ми, незалежні профспілковці, підтримуємо главу держави в його позиції: слово з приводу махінацій із майном мають сказати правоохоронні органи. Та чомусь досі жодна порушена проти керівництва ФПУ кримінальна справа не була доведена до логічного завершення.

Здивував той факт, що представника по роботі з профспілками в Секретаріаті Президента призначено без узгодження з самими профспілковими колами. Це мала би бути людина, котра має досвід роботи та авторитет у профспілковому русі. Такі незрозумілі рішення доводять, що владу влаштовує нинішній стан справ.

Висловити протест проти неадекватних владних ініціатив, відстояти права людей праці профспілки під керівництвом Юркіна не здатні. Звісно, є і в цих структурах винятки, такі як Олексій Романюк (Профспілка працівників жкх, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення), Володимир Казаченко (Профспілка металургів), Василь Хара (Донецька обласна рада профспілок) та інші. Але їхні голоси тонуть серед тотального мовчання та бездіяльності. У Юркіна вистачає своїх ставлеників, котрі очолюють фіктивні галузеві профспілки і за свою лояльність допущені до поділу фінансового пирога. Серед таких, наприклад, - Володимир Бондаренко (Профспілка працівників інноваційних і малих підприємств), Валерій Матов (Профспілка працівників атомної енергетики), інші добродії.

Якщо профспілки лише заграють із владою, не піднімають питання достойної оплати праці, нових соціальних стандартів, вони взагалі не потрібні країні. Сьогодні тристороння соціально-економічна рада повинна виробити надзвичайно конкретні рішення для того, щоб зростання заробітної плати перевищувало темпи інфляції, а мінімальна зарплата була більшою за прожитковий мінімум. Бо ні 592 грн. мінімальної гарантованої ставки, встановленої у щойно прийнятому держбюджеті на початок року, ні 626 грн., заплановані на кінець року, не відповідають потребам людей. Коли уряд під акомпанемент галопуючої інфляції займається популізмом, завдання профспілок – вказувати на це.

На зустрічі з Президентом звучала проблема житлового забезпечення. Якби Національному Форуму профспілок дали слово, ми розповіли б про нашу програму здешевлення квадратного метра житла до 1000 доларів. Ця програма вже діє у Бориспільському та Гостомельському районах Київської області. Там буде збудовано житло, яке за кооперативним принципом зможуть купити 7,5 тисяч сімей. І якби влада сприяла з отриманням земельних ділянок, ми зробили б справжню революцію в сфері житлового забезпечення.

Віктор Ющенко наголосив, що сьогодні відсутнє інспектування умов праці на підприємствах. Форум профспілок, не чекаючи указів та розпоряджень згори, вже запровадив програму трудових інспекторів. Це підготовлені люди, котрі перевіряють трудовий клімат на виробництві, контролюють дотриманням трудових прав робітників. Профспілки для цього й створені – щоб діяти. Питання лише в тому, чи справді влада хоче співпрацювати з нами, чи лише імітує співпрацю. І якщо політики разом із роботодавцями та «пригодованими» керманичами профспілкового руху продовжуватимуть займатися профанацією соціального діалогу, на майданах заговорять багатотисячні мітинги.

ТОЧКА ЗРЕНИЯ

nfpu — Fri, 01 Feb 2008 09:10:06 GMT

МИРОСЛАВ ЯКИБЧУК: "ПРАВИТЕЛЬСТВО ВПОЛНЕ МОГЛО БЫ ЗА НЕСКОЛЬКО ЛЕТ ВНЕДРИТЬ В УКРАИНЕ ЕВРОПЕЙСКИЕ НОРМЫ ОПЛАТЫ ТРУДА"

Для этого, по мнению председателя Национального Форума профсоюзов Украины, Кабмину, профсоюзам и работодателям необходимо подписать Генеральное соглашение, определяющее темпы роста зарплаты и другие параметры

В последнее время в Украине активизировали свою работу профсоюзные организации. Для себя они определили как главную цель - в корне изменить подходы к социальной защите трудящихся. Председатель Национального Форума профсоюзов Мирослав Якибчук рассказал "ФАКТАМ" о новой "дорожной карте", которую намерены предложить профсоюзы Кабмину.

"Профсоюзы могут помочь правительству в спорах с работодателями относительно обеспечения социальных стандартов условий труда"

- Мирослав, зачем профсоюзам добиваться повышения уровня заработной платы, перехода к полной тарифной сетке, ведь подобное еще во время предвыборной гонки обещали политики, которые пришли к власти?

- Да, правительство Юлии Тимошенко во второй раз пришло к власти под социальными лозунгами. Но, чтобы реализовать эти лозунги и избежать обвинений в популизме, ему необходимо предпринять активные усилия по формированию цивилизованных отношений на украинском рынке труда.

Например, мы, профсоюзники, общими усилиями выступили против повсеместного внедрения почасовой оплаты труда шахтеров. Это может привести к падению заработка шахтеров и к уменьшению добычи угля. По нашей инициативе, принцип почасовой оплаты введен на уровне эксперимента только на шахте им. Засядько. Правительство согласилось с тем, что если эксперимент удастся, опыт можно углублять.

Премьер уже заявила о намерениях ликвидировать "уравниловку" в выплате зарплат для тех, "кто работает в условиях повышенного риска". А также пообещала разобраться, почему уровни цен и зарплат в экспортных отраслях несоразмерны: мол, если металл продается по мировым ценам, то почему зарплаты мизерные? Но это только начало.

Правительство добьется системных подвижек в сфере социальной защиты людей труда при условии подписания Генерального соглашения и пересмотра своих отношений с профсоюзами. Именно профсоюзы, вооруженные принципом "труд и справедливость", могут помочь власти в дискуссиях с работодателями относительно обеспечения социальных стандартов условий труда. Почти все эти стандарты определяются через механизм Генерального соглашения. Этот документ следовало подписывать до принятия госбюджета на 2008 год, чтобы он задавал многие бюджетные параметры. Но лучше поздно, чем никогда.

Три последних года, - и при "оранжевом", и при "бело-голубом" правительствах, - страна живет вообще без базового документа по социальной защите. Как следствие, в Украине действуют морально устаревшие показатели по оплате труда за 2004 год, когда готовилось последнее Генеральное соглашение.

Речь идет о том, что правительство, взяв за точку отсчета Генеральное соглашение, при наличии политической воли смогло бы за несколько лет внедрить в Украине европейские нормы оплаты труда. В цивилизованных странах от 40 до 60 процентов себестоимости продукции составляет уровень зарплаты. В Украине же этот показатель едва дотягивает до 12 процентов.

"Нельзя соглашаться с тем, что Украина остается экспортером квалифицированной рабочей силы"

- Какие меры предусмотрены для того, чтобы ликвидировать такой разрыв?

- В Генеральном соглашении должно быть обусловлено увеличение показателя оплаты труда как минимум до 25 процентов от себестоимости продукции. Каждый год этот показатель долен увеличиваться на пять процентов и дойти до европейских стандартов. Фактический запрет на использование рабского труда заставит работодателей внедрять новые технологии. Граждане Украины будут работать за достойную зарплату в своей стране, а не искать счастья на чужбине.

Трехлетнее отсутствие Генерального соглашения - следствие, на мой взгляд, бездеятельности председателя Федерации профсоюзов Украины Александра Юркина. Еще в 2005 году он фактически позволил правительству неконтролируемо повысить коммунальные тарифы. Усилия профсоюзов, которые вывели на акции протестов в Киеве несколько тысяч людей с целью организации подобных акций в регионах, были сведены на нет.

Костя, дай команду!

nfpu — Fri, 01 Feb 2008 09:04:04 GMT

Мирослав Якібчук, голова Національного форуму профспілок України

Сьогодні влада малює глобальні проекти українського прориву. Але жоден масштабний прорив неможливий без уваги до тих містечкових проблем, на яких не зробиш піару, але якими кожен відповідальний представник влади повинен займатися. Юлія Тимошенко продовжує свої тури по Україні. То чому б їй не завітати до Кам’янця-Подільського й не розібратися з проблемою, до якої причетний нардеп її фракції - Костянтин Жеваго?

Жеваго давно відомий як віртуоз рейдерства. Незаконне „освоєння” будівель і приміщень – його фірмовий почерк. У Кам’янці-Подільському на балансі заводу «Кам’янець-Подільськавтоагрегат», що входить до складу ХК «АвтоКрАЗ» (власник – Костянтин Жеваго), незаконно опинився недобудований семиповерховий житловий будинок. Це квартири, яких майже двадцять років не можуть дочекатися працівники заводу, стоячи в черзі на поліпшення житлових умов. Зводили цей дім на вул. Чехова, 45 іще в 1989-1992 роках за державний кошт, планувався він як дев’ятиповерхівка. Потім, звісно, будівництво було заморожене – часи були непевні, до виконання соціальних зобов’язань руки не доходили ні в держави, ні в місцевих начальників. Зате в каламутній воді, як відомо, і риба ловиться краще.

Попри те, що завод не вклав у будівництво ні копійки, будинок спритно ввели в статутний фонд підприємства, оформивши як недовершене будівництво офісних приміщень. Підтасовка груба й очевидна, адже нежитловий поверх у будинку лише один – перший, а решта вісім були заплановані під квартири. У 2004 році господарський суд Хмельницької області не визнав довгобуд власністю заводу. Проте ця цегляна коробка без даху залишається частиною статутного фонду підприємства. Делікатна деталь: ВАТ «Кам’янець-Подільськавтоагрегат» існує на межі банкрутства, отож і над будинком, прикріпленим до заводу, нависає загроза бути проданим за борги по кредиту, котрий підприємство не повернуло. Вочевидь, саме на такий варіант і налаштовані керівники заводу.

За цими бюрократичними перипетіями важливо не втратити з поля зору живих людей, що ризикують доживати життя в гуртожитку. Із 46 черговиків, котрим призначалося це житло, на сьогодні залишилося 15, та й тих керівництво з усіх сил намагається роз’єднати. Голову профкому Анатолія Мишляковського відсторонено від посередництва між черговиками й адміністрацією ВАТ. Керівники заводу всіляко затягують процес розробки проектно-кошторисної документації будівництва, обіцяючи, що воно ось-ось рушить семимильними кроками. Насправді ж їхня робота спрямована на те, щоб люди таки не побачили своїх законних квартир. Стурбовані цим робітники звернулися з колективним листом до мене як до голови Форуму профспілок України.

Звісно, Костянтин Жеваго посвячений в усі нюанси справи і саме він, справжній власник підприємства, може проблему розв’язати. На березневому засіданні керівництва ХК «АвтоКрАЗ» буде вирішуватися доля ВАТ «Кам’янець-Подільськавтоагрегат» та будинку, що «завис» у його статутному фонді. Немає сумнівів, що пан Жеваго – людина, не зіпсута квартирним питанням. Бізнесом він займається з 19 років і по гуртожитках навряд чи довго тулився. Але є сподівання, що класові відмінності не завадять йому з повагою поставитися до прав трудівників, котрі власними мозолями заслужили право на комфортне житло. Тим більше що власник «АвтоКрАЗу» є народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко, який декларує соціальну орієнтованість своєї політики.

Національний форум профспілок України пропонує Костянтину Жеваго добровільно вивести будинок зі статутного фонду заводу „Кам’янець-Подільськавтоагрегат”. Інакше – ми потурбуємося про те, щоб справою зайнялася Генеральна прокуратура. По-друге, черговики та місцева влада повинні створити житлово-будівельний коопертив для добудування житла. Ми зі свого боку беремо на себе зобов’язання забезпечити експертизу об’єкта та інвестиції для його будівництва. Урегулювати фінансовий бік справи допоможе добудування двох поверхів (поки що їх зведено сім) та продаж частини квартир.

Знайти компроміс завжди можна, якщо мати до нього волю. В нашому випадку йдеться про добру волю однієї людини – Костянтина Жеваго. Саме в таких «дрібних» справах виявляється суть політиків і влади, яку вони формують. Елементарна логіка життя підказує: дайте людям квартири, які вони заслужили, десятиліттями працюючи на заводах і стоячи в чергах, а вже потім роздавайте обіцянки про соціальне житло в масштабах цілої країни.

Ні - рабській праці!

nfpu — Mon, 21 Jan 2008 10:45:34 GMT

Уряд Юлії Тимошенко, який вдруге прийшов до влади під соціальними гаслами, має шанс уникнути звинувачень в популізмі в разі активних зусиль по формуванню цивілізованих стосунків на українському ринку праці. Новий прем’єр уже заявила шахтарям про наміри скасувати «зрівнялівку» в виплаті зарплатні для тих, «хто працює в умовах підвищеного ризику». Тимошенко також обіцяє розібратися, чому рівень цін та зарплат в експортних галузях фатально невідповідні, - мовляв, якщо метал продається по світових цінах, то чому зарплати мізерні?

Погодинна оплата праці для шахтарів, яку встиг запропонувати уряд Тимошенко – засвідчило готовність урядовців запровадити нові механізмі справедливого винагородження людей праці, але без системних заходів, – зокрема, запровадження єдиних технологічних стандартів для всіх без винятку шахт, - така готовність успіху не матиме.

В основі принципово нового погляду уряду на соціальний захист людей має стати підписання Генеральної угоди та чесного перегляду своїх стосунків з профспілками. Саме профспілки, які озброєні принципом «робота та справедливість», можуть стати опорою уряду в дискусіях з роботодавцями щодо забезпечення соціальних стандартів умов праці. В той же час, майже всі ці стандарти визначаються через механізм Генеральної угоди. Документ, який мають підписати уряд, Федерація профспілок України та роботодавці, визначає темпи зростання зарплатні, мінімальні розміри тарифних ставок, надбавок, обов’язковий соціальний пакет. Гарячий обід, профспілкову путівку, пристойний рівень зарплати та «преміальні» роботодавець має забезпечити робітнику саме під юридичним тиском базової Генеральної угоди. Без цього документу всі без винятку українські працівники найманої праці опиняються у себе на батьківщині у становищі безправних заробітчан. Цей документ також забороняє підвищення тарифів на газ, електроенергію, транспорт без узгодження з профспілками. На основі документу укладаються більше 70 деталізованих галузевих та 90 тисяч колективних угод на виробництві, які охоплюють понад 80% працівників на підприємствах державної та приватної форм власності.

Уряд, взявши за точку опори Генеральну угоду, за умови політичної волі, зміг би за кілька років впровадити в Україні європейські норми оплати праці. В цивілізованих країнах від 40 до 60% собівартості продукції складає рівень зарплати. В Україні цей показник ледь дотягує до 12%. В Генеральній угоді має бути обумовлене зростання показника оплати праці, як мінімум, до 25% від собівартості продукції. Кожен наступний рік заробітна платня має зростати на 5 % і дійти до європейських стандартів. Фактична заборона на використання рабської праці змусить роботодавців впроваджувати нові технології. В той же час, громадяни України працюватимуть за пристойну зарплатню вдома, а не шукатимуть щастя по чужих світах.

Питання якнайшвидшого підписання Генеральної угоди на 2008 рік тим більш актуальне, що уряд збирається внести нові поправки до бюджету, які очікуються у лютому-грудні, в яких, зокрема, можуть бути переглянуті та скориговані соціальні видатки бюджету на поточний рік. Якщо Генеральну угоду підпишуть до ухвалення поправок до бюджету-2008, то парламент, орієнтуючись на базовий документ, змушений буде значно підвищити мінімальну вартість споживчого кошика – показника, від якого залежать всі інші соціальні виплати в державі, -- від пенсій до зарплат. На жаль, з 1991 до 2005 років тристороння Генеральна угода ухвалювалась після бюджету, що не давало можливості впливати на його соціальні показники. Останні три роки, -- і за «помаранчевого», і за «біло-блакитного» урядів, -- країна взагалі живе без базового документу по соціальному захисту. Як наслідок, -- в країні діють морально застарілі соціальні показники по оплаті праці 2004 року, коли готувалася остання Генеральна угода.

Трирічна відсутність документу – наслідок бездіяльності голови ФПУ Олександра Юркіна. Ще 2005 року він фактично дозволив уряду неконтрольовано підвищувати комунальні тарифи. Зусилля профспілок, які вивели на акції протесту в Києві кілька тисяч людей з метою організації аналогічних акцій в регіонах, було зведено нанівець. Голова ФПУ був наляканий погрозами влади розслідувати факти сумнівної приватизації профспілкового майна. Угодовська політика керівництва ФПУ прикривається формальними закликами «переглянути розміри заробітної плати» для «забезпечення конституційних прав громадян». При цьому керівництво ФПУ на офіційному інтернет-сайті не соромиться публічно визнавати, що з ним не рахується ні уряд, ні роботодавці, -- мовляв, уряд затвердив більше 20 актів в соціальній сфері, в тому числі щодо комунальних тарифів, навіть «без погодження з профспілками».

Галузеві профспілки починають зрозуміти, що брокер по торгівлі профспілковим майном, який кидає тінь на весь профспілковий рух, не сумісний зі статусом захисника прав людини праці. У листопаді минулого року відбувалася зустріч представників Профспілки металургів і гірників України з паном Юркіним, на якій останній заявив, що, виявляється, саме галузеві профспілки не дають згоду на підписання Генеральної угоди. Сумна іронія полягає у тому, що представники цієї впливої профспілки наполягли на зустрічі з формальним лідером ФПУ саме з вимогою нарешті підписати Генугоду у урядом.

Профспілки мають зайняти чітку громадянську позицію щодо Генеральної угоди на 2008 рік, а уряд – цю позицію підтримати. Україна потребує встановлення стандартів гідної оплати та умов праці, визначених міжнародними організаціями праці та Європейською соціальною Хартією. В іншому разі Україна залишатиметься третьосортним експортером кваліфікованої робочої сили по чужих світах.

Мирослав Якібчук, голова Національного Форуму профспілок України.

Панацея від популізму

nfpu — Mon, 21 Jan 2008 10:35:34 GMT

Не важко було спрогнозувати, що за новим урядом Юлії Тимошенко закріпиться популістський імідж. Майже інтимна близькість президентських виборів змушує владу багато обіцяти, дістаючи з рукава старі козирі, на зразок повернення радянських заощаджень. Аби уникнути звинувачень від популізму уряду потрібні принципово нові стосунки з незалежними профспілками – організаціями, які з одного боку, прагнуть забезпечити якомога більше соціальних гарантій, а з іншого – зацікавлені у тому, аби ці гарантії стали системною політикою держави, а не тимчасовими подачками на черговій виборчій кампанії.

Про тих, що підгавкують

Досі український уряд, незалежно від його партійного забарвлення, мав звичай заводити собі щось на зразок диванних профспілок, котрі замість того, щоб виконувати роботу чесного сторожового пса, лише підгавкували. Як плату за таку підлабузницьку позицію, «офіційні» профспілки, звісно, отримували карт-бланш для зловживань майном. Лише за 2005-2006 роки ФПУ та створені нею закриті акціонерні товариства «Укрпрофоздоровниця» та «Укрпрофтур» продали приватним структурам 34 об’єкти на загальну суму 8 778,9 тисяч грн. Останнім часом масштаби розкрадання стали співмірними з ціною оборудки під час продажу «Криворіжсталі». Із 330 санаторіїв у володінні профспілок тепер лишилося тільки 94!

«Антикризовий» кабмін залишив у спадок новому невиконане розслідування з приводу розпродажу профспілкового майна. З цього приводу було порушено понад сто кримінальних справ, але жодна не доведена до логічного завершення. Тема «що й куди пішло» актуальна у зв’язку з тим, що 1 січня 2008 року перестав діяти мораторій на приватизацію цього майна, і можна очікувати нового витка зловживань робітничими благами. Аби припинити постійні кримінальні скандали пов’язані з майном ФПУ, ми пропонуємо створити єдиний фонд профспілкового майна, в управління якого буде передано всі санаторно-курортні об’єкти та основні засоби виробництва, що нині перебувають у володінні ФПУ. Таким чином, усі профспілки матимуть можливість керувати майном в інтересах людей праці, запровадивши, між іншим і взаємний контроль за чесним використанням профспілкового майна.

На якості життя найманих працівників катастрофічно відбивається робота соціальних фондів, чиє керівництво докладає всіх зусиль, щоб страховки робітникам не були виплачені. Скажімо, річний бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сягає 5-7 мільярдів грн.. За неофіційними даними, до третини бюджету витрачається не за призначенням.

Сьогодні політична гра має відбуватися не між верхівкою країни та людьми праці, а в трикутнику влада – профспілки – наймані працівники. Причому мається на увазі не Федерація, чия діяльність лежить радше в царині кримінально-авантюрній, ніж у соціальній. І не кишенькові громадські організації, що спроможні займатися лише проїданням грантів. В Україні має всі шанси відродитися здоровий і активний, незалежний від політичних кланів профспілковий рух, котрий стане опорою в розвитку демократії.

Саме профспілки як дієвий контролер соціальних програм можуть відділити мух популізму від котлет суспільної користі. Так відбувається в усьому цивілізованому світі: щойно влада переступає допустимі межі, починаються страйки, демонстрації профспілчан. Професійні об’єднання трудівників в усьому світі є запобіжником від корупції. Знаючи ситуацію на підприємстві, тред-юніони ніколи не дадуть власникам приховати прибутки, ефективно боротимуться з системою зарплат «у конвертах», тим самим забезпечуючи виплати соціальних гарантій.

Про застарілі стандарти

Якщо уряд прагне перевести свої соціальні ініціативи з піарної у практичну площину, він повинен потурбуватися про підписання Генеральної угоди з профспілками й роботодавцями. Завдяки бездіяльності ФПУ, очолюваної добродієм Олександром Юркіним, цей базовий документ уже третій рік поспіль не підписується. А, між іншим, на його основі укладається понад 70 тисяч деталізованих галузевих та 90 тисяч колективних угод на виробництві. Генеральна угода визначає мінімальні розміри окладів, темпи зростання зарплат і надбавок. Це згідно з її положеннями роботодавець повинен забезпечити працівникові путівку на оздоровлення й гарячий обід. Угода забороняє підвищувати тарифи на газ, електроенергію і транспорт без узгодження з профспілками.

На нашу думку, новий тристоронній документ має передбачати зростання рівня оплати праці до 25% від собівартості продукції, з тим щоб кожного наступного року збільшувати цей показник на 5%. У такий спосіб цілком реально досягнути соціального рівня розвинутих держав. Очевидно, що в той час, коли ціни і вартість споживчого кошика нестримно повзуть угору, ми продовжуємо жити за стандартами оплати праці чотирирічної давності, коли готувалась остання угода. У нинішній ситуації це все одно що ганяти в футбол за правилами ХІХ століття, де футболістам дозволялося товкти суперників по ногах і ловити м’яч руками!

Законотворчі рішення стосовно профспілкового руху, які пропонуватиме нова парламентська більшість, як лакмус, проявлять соціальне обличчя влади в усіх його виразах. Найсуттєвішою проблемою трудового законодавства є позбавлення українських профспілок права на законодавчу ініціативу. Архаїкою віє від багатьох положень закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». А закон «Про соціальне партнерство» донині не прийнято. Крім того, Верховній Раді України належить ратифікувати низку конвенцій Міжнародної організації праці. Серед таких – конвенції «Про представників працівників», «Про організації сільських працівників», «Про трудові відносини на державній службі». Якщо влада зацікавлена у спільній роботі, незалежні профспілки готові допомогти з виробленням адекватних часові рішень і корисних для суспільства програм.

Про реальні проекти

Влада зобов’язана звернути увагу на трудівників, «зіпсутих квартирним питанням». Сьогодні є всі можливості для здешевлення квадратного метра житлової площі до 1000 $ і нижче. Зрозуміло, що нинішні роздуті ціни на квартири є наслідком картельної змови приватних забудовників, чиє прагнення отримувати надприбутки затьмарило всі інші емоції. Собівартість квадратного метра у Києві становить 650-800 у.о., а ціни, які пропонують споживачеві - 2100-4500 у.о.. Опустити ці захмарні цифри можна, якщо на умовах тендеру вибрати будівельну компанію, що не завищує собівартість житла. Купувати квартири трудівники будуть за перевіреним принципом житлових кооперативів, виплачуючи щомісячні внески або ж одержуючи в банках-партнерах дешеві кредити для першого внеску. Поширити нашу практику в усеукраїнських масштабах цілком можливо – справа лише за політичною волею органів влади. З приводу виділення земельних ділянок під таке будівництво Національний форум профспілок України звертався до багатьох адміністрацій. І лише в Бориспільському та Гостомельському районах Київської області вдалося отримати землю під забудову. Але навіть цих ділянок вистачить, щоби дати дах над головою 7,5 тисячам сімей.

Сьогодні державне чиновництво не контролює стан умов праці, техніки безпеки та елементарної гігієни на підприємствах. На базі незалежних профспілок створений інститут трудових інспекторів, які виконуватимуть функцію своєрідних дільничних лікарів на виробництві, постійно цікавлячись трудовим здоров’ям кожного найманого працівника.

Реальних проектів, які чекають свого втілення – безліч. Щоби зрушити цей віз із мертвої точки, урядові потрібна нова філософія взаємин із профспілками. За умови нормальної паритетної співпраці з владою ми могли б провести – не більше й не менше - соціальну революцію в країні.

Профспілки пропонують Тимошенко створити новий Фонд та покінчити з корупцією

nfpu — Mon, 21 Jan 2008 10:20:32 GMT

Національний форум профспілок України звернувся до Кабінету міністрів з пропозицією створити Фонд профспілкового майна, яке б управлялося всіма профспілками. Звернення стало відповіддю на ініціативу уряду, який запропонував депутатам продовжити мораторій на відчуження майна, що перебуває у володінні Федерації профспілок до 1 січня 2009 року.

«Пропонуємо невідкладно створити спільний для всіх профспілок Фонд профспілкового майна, який би керував всіма об'єктами санаторно-курортного призначення і основними засобами виробництва, що знаходяться у володінні ФПУ. Таким чином, всі профспілкові організації зможуть брати участь в управлінні профспілковим майном і працювати для людей праці», - йдеться у зверненні.

Голова НФПУ Мирослав Якібчук переконаний, що саме таке використання профспілкового майна нарешті покладе край кримінальним скандалам навколо Федерації профспілок. «Майно ФПУ насправді перебувало у користуванні Федерації, але жодним чином не було їхньої власністю. Тому керівництво не мало права розпродувати, по суті, державну власність», - підкреслив профспілковий лідер.

Як відомо, раніше ще попереднім складом уряду була створена робоча комісія за участю народних депутатів, депутатів місцевих рад, представників Федерації профспілок, яка повинна була провести інвентаризацію відповідного майна, а також перевірити законність відчуження майнових комплексів, проведеного ЗАТ "Укрпрофздравниця", ЗАТ "Укрпрофтур", Федерацією профспілок впродовж 1994-2006 років. У разі порушення законодавства комісія повинна була вжити заходів для повернення об'єктів законному власникові. Кабмін Тимошенко запропонув продовжити мораторій та довести до кінця розслідування сумнівної діяльності ФПУ.

Експерти передбачають, що розкрадання майна, здійснені нинішніми складом Федерації профспілок України можуть спровокувати корупційний скандал, співмірний з скандалами навколо незаконного продажу Криворіжсталі та затримання колишнього прем’єра Лазаренка.

Розслідування діяльності нинішнього Голови ФПУ Юркіна спричинили розкол всередині самої Федерації. У грудні минулого року рядові члени профспілок підписали заяву на ім’я Президента, в.о. прем’єра, Генпрокурора, Верховної Ради з вимогою довести до кінця хоча би одну кримінальну справу, порушену проти керівництва Федерації профспілок України. Члени профспілок також вимагали, аби керівництво ФПУ оприлюднило інформацію щодо використання коштів, які надходять від сплати членських внесків.

Профсоюзы предлагают защиту от возможного популизма нового правительства

nfpu — Fri, 21 Dec 2007 16:08:50 GMT

Профсоюзные организации, которые стоят вне политики, должны обеспечить жесткий контроль за выполнением правительством социальных обещаний. Об этом заявил глава Национального Форума профсоюзов Украины Мирослав Якибчук.

Якибчук считает, что «социал-популистские» обещания нового правительства очень возможны исходя из того, что в Украине скоро начнется президентская избирательная кампания. И поэтому, уверен Якибчук, профсоюзные организации, которые стоят вне политики, должны обеспечить жесткий контроль за выполнением социальных обещаний.

«У нас новое правительство, которое провозглашает курс на обновление власти. Поэтому правительство должно начать по-новому работать и с профсоюзами. И одним из первых шагов нового правительства должно стать Генеральное соглашение между профсоюзами и правительством. Это базовый документ, который регламентирует условия труда, социальные гарантии, вопросы медицинского обеспечения для трудящихся, но который «официальная» Федерация профсоюзов Украины так и не смогла подписать уже несколько лет, не взирая на политическую окраску очередного правительства», - подчеркнул Якибчук.

Лидер НФПУ уверен, что готовность правительства подписать Генеральное соглашение с профсоюзами станет лакмусовой бумажкой, которая выявит готовность правительства воплощать на деле свои социальные программы. Ведь сейчас, подчеркивает Якибчук, из-за отсутствия этого соглашения, мы живем фактически по социальным стандартам 2004 года.

«И главное, - соглашение должно быть подписано до внесения поправок в бюджет. Иначе мы будем в следующее году жить по социальным стандартом прошлого года», - резюмирует Якибчук.

Шахтеры-профсоюзники заявляют об опасности новых катастроф

nfpu — Wed, 12 Dec 2007 19:07:28 GMT

Согласно подсчетам профсоюзников, по крайней мере 80% шахт в Луганской и Донецкой области являются потенциальными "шахтами Засядька" - шахт, где совершенно не соблюдаются надлежащие условия труда для шахтеров, - заявил сегодня глава Национального Форума профсоюзов Украины Мирослав Якибчук.

"На протяжении последних лет как минимум раз в неделю к нам обращаются представители рабочих коллективов угледобывающей отрасли. Они прямо указывая на то, что именно администрации шахт, работающие в тесной связке с владельцами, отказываются принимать ко вниманию требования профсоюзов и поэтому прямо ответственны за происходящие трагедии", - подчеркнул Якибчук.
По его мнению, чтобы исправить положение в угледобывающей отрасти нужно, во первых, на законодательном уровне узаконить возможности профсоюзов влиять на управление шахтами. Сами администрации никогда не были заинтересованы в сильных профсоюзах у себя на местах. А, во-вторых, нужно в принципе поменять условия работы шахтеров. К примеру, подчеркивает Якибчук, нужно ввести не нынешнюю сдельно премиальную, а почасовую форму оплаты, поскольку сдельно-премиальная форма оплаты подталкивает шахтеров работать без соблюдения техники безопасности.
Кроме того, Мирослав Якибчук, назвал первоочередные меры, необходимые для спасения жизни шахтеров: переоснащение шахт современным оборудованием и качественными вентиляционными системами для выведения метана, а также - четкий контроль за распределением зарплаты со стороны профсоюзов.

Как уже сообщалось ранее, на круглом столе "Перспективы профсоюзного движения: новая социальная революция?" представители независимых профсоюзных шахтерских коллективов остро раскритиковали администрации шахт и "официальную" Федерацию профсоюзом за неспособность обеспечить надлежащую технику безопасности на шахтах. В частности лидеры профсоюзных шахтерских организаций - Николай Казюбирда, представляющий шахтеров шахты "Никанор-Нова" (Луганская обл.) и Дмитрий Калитвинцев, председатель свободного профсоюза шахты им. Н. Баракова (Луганская обл.), - заявили, что часто именно из-за бездеятельной позиции руководства "официальной" ФПУ шахтеры не могут защитить условия труда на своих рабочих местах, и, как следствие, украинской угледобывающей отрасли угрожают постоянные аварии. Поэтому шахтеры должны развивать свои независимые структуры, способные привести к "социальной революции" в стране.

Комментируя выступления профсоюзников, политолог Сергей Таран, отметил, что в Украине могли возникнуть сильные независимые профсоюзы в начале 1990-х. "Многие еще помнят политические марши шахтеров на Киев, и они действительно могли повлиять не только на политику правительства, но и на конфигурацию власти в стране. Однако, позже местная власть и криминальные круги уничтожили на корню независимое профсоюзное движение на Восточной Украине", - напомнил политолог. Таран также сравнил украинские 1990-ые с 1930-ми в США, где во время разгула мафии и политической депрессии именно профсоюзные лидеры часто становились первыми жертвами сговора мафии и коррупционной власти. Впрочем, как утверждает Сергей Таран, сейчас профсоюзное движение имеет второй шанс.

Национальный форум профсоюзов настаивает на создании единого Фонда имущества профсоюзов Украины

nfpu — Wed, 12 Dec 2007 19:06:41 GMT

"Мы предлагаем создать Фонд профсоюзного имущества, которое бы управлялось

всеми профсоюзами", - сказал М.Якибчук.

Он добавил, что фонд должен руководить всеми объектами санаторно-курортного

назначения и основными средствами производства, находящиеся во владении ФПУ.

Таким образом, все профсоюзные организации могут принимать участие в

управлении профсоюзным имуществом и работать для людей труда, констатировал

он.

М.Якибчук напомнил, что 1 января 2008 года исте5ает срок действия моратория

на отчуждение профсоюзного имущества. По его словам, в соответствующем

законе было предусмотрено создание соответствующей правительственной

комиссии, которая должна была разработать инвентаризацию профсоюзного

имущества и решить, что с ним делать в дальнейшем. В то же время он добавил,

что в эту комиссию было включено очень мало представителей профсоюзов.

По словам М.Якибчука, работа комиссии была неэффективной, поскольку

произвести инвентаризацию не удалось.

"Нас беспокоит, что будет через месяц. Еще действует мораторий, но по другим

схемам опять отчуждается имущество профсоюзов", - сказал он.

М.Якибчук также добавил, что Форум профсоюзов настаивает на подписании

нового Генерального соглашения между профсоюзами и правительством Украины. В

частности, правительству будет предложена "новая дорожная карта", в которой

будут четко отражены важнейшие пункты: повышение уровня заработной платы,

переход к полной тарифной сетке.

"Мы будем работать с любым правительством, оппозицией, Президентом,

поскольку наша основная задача - добиться максимум того, что необходимо для

людей труда", - сказал он.

Кроме того, М.Якибчук обнародовал предложение Национального форума

профсоюзов Украины относительно строительства доступного жилья - программу

"Трудовое жилье". По его словам, суть программы заключается в создании

условий для строительства качественного доступного жилья, цена на которое

была бы вне влияния спекуляций на рынке недвижимости и не превышала 1 тыс.

дол. за квадратный метр.